Епосі нескорених поетів (To the Epoch of Unbowed Poets) Lyrics
(Святослав Гординський "Доля", 1937)
Надійде день такий: гранітна постать Долі
На шляху виросте нескінченім твоїм
Торкне твоє чоло і присудом твердим
Затримає тебе в своїм нещаднім колі
Далеко — синь, огонь, і заграви, і дим
Червоний рев стихій, безкрай жаги і волі
Та лиш свій хижий зір вдалі, на видноколі
До воза запряжеш, у шику бойовім
Коли почуєш ти, як, горду і нап’яту
Скоряє міць твою кам’яностопа Фатум
Як кришиться твій крок, — душі останній крик
https://www.elyricsworld.com/%D0%95%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%96_%D0%BD%D0%B5%D1%81%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%BF%D0%BE%D0%B5%D1%82%D1%96%D0%B2_(to_the_epoch_of_unbowed_poets)_lyrics_drudkh.html
Пошли туди, де мчать шляхи, тобі не дані
Та де прогуркотять колись ще — вір! — за грані
Комоні мрій твоїх у запрязі квадриг
